В Україні цей день офіційно відзначається з 2003 року. Україна надає важливого значення діяльності з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики. На сьогодні миротворча діяльність є однією з визначальних рис ролі нашої держави на світовій арені, провідною прикметою української воєнної політики. 

Активна участь Збройних Сил України у операціях з підтримання миру та стабільності сприяє процесу просування нашої держави до повноправного членства в європейських та євроатлантичних структурах, а також зростанню авторитету України в системі колективної безпеки. 

Перегляд відеоролику «Українські миротворці в найгарячіших точках світу» 

Миротворчу діяльність Україна, як незалежна держава, розпочала у 1992 році відправленням 240-го окремого миротворчого батальйону до колишньої Союзної Республіки Югославія. Вже через два роки Україна приєдналася до Програми НАТО “Партнерство заради миру”, одним із найважливіших напрямів якої є участь підрозділів Збройних Сил України в операціях з підтримання миру. 

Починаючи з 1992 року, за межі країни було направлено більше 25 підрозділів ланки батальйон, рота та вертолітний загін. Всього за цей період у міжнародних миротворчих операціях взяло участь понад 25 тисяч військовослужбовців ЗС України, залучалося більше 3 тисяч одиниць різноманітної техніки та 38 вертольотів.

Географія виконання завдань також широка. Це і Союзна Республіка Югославія (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Східна Славонія, Косове), і Близький та Середній Схід (Південний Ліван, Ірак), і Африканський континент (Ангола, Сьєрра-Леоне, Ліберія).

На сьогодні угруповання українських миротворчих контингентів  представлено у Ліберії і Косовому і включає 562 військовослужбовця. Ще 100 українських військових працюють в якості миротворчого персоналу місій у Грузії, Судані, Конго, Ефіопії і Еритреї, Іраку, Лівані, Придністров’ї,  Ліберії та Косовому. 

За зразкове виконання миротворчих завдань тисячі наших військових були нагороджені медалями ООН “За виконання завдань з підтримання миру” та НАТО “За участь у миротворчій операції в регіоні конфлікту”, “За службу у Боснії та Герцеговині”, “За службу у Косовому”. Понад 150 військовослужбовців, що проходили службу у миротворчих підрозділах ЗС України, нагороджено державними нагородами, ще 10 тисяч - відзнаками Міністерства оборони України. 

Патріотизм та мужність українських миротворців, їх високий професійний рівень, самовіддане ставлення до виконання державних завдань здобувають гідну оцінку в Україні та світі. Про це свідчать численні високі оцінки діяльності наших миротворців з боку керівного складу Місій ООН, сил КФОР та Багатонаціональних сил.

 Далеко від рідної землі, у незвичному етнічному і мовному середовищі, складних природно кліматичних умовах, цілодобово, у спеку і холод, наші миротворці чесно і самовіддано несуть службу. Український прапор у “гарячих точках” планети став символом миролюбності, стабільності та відповідальності наших військових.

На завершення прошу долучитися до виготовлення «живих листівок» 

     Мене забрали на фронт у тpaвні 1944-го року, - розповідає Микола Гордійович. - Після визволення нашого краю від гітлерівців почався перепис ociб чоловічої статі та їх мобілізації на фронт. Військкомат знаходився в селі Деражне, звідки мене й забрали на війну. Коли везли з Деражного в Рівне, нашу колону почали бомбити німецькі літаки.  Ми попадали на землю, хто де. Літаки кілька разів пролітали над нами, скидаючи бомби. Тоді багатьох вбило i поранило. Хоча кілька бомб розірвалося й біля мене, дякуючи Богу, залишився живим та неушкодженим.

      З Рівного нас повезли на Київ, а звідти - у Смоленськ. Там був збірний пункт, куди доставили кілька десятків тисяч новобранців. Людей щодня групами вантажили в ещелони i відравляли до місць призначення. У Смоленську було багато вищого начальства. Пам'ятаю, коли стояли в строю, до нас підійшло кілька військових з офіцерськими погонами. Вони нас уважно оглядали про щось між собою говорили. Один iз них промовив: «Мне надо сто молодых солдат». У ix числі був капітан. Biн чітким голосом запитав: «Кто хочет в школу саперов, выйти из строя!» Охочих не виявилося. Капітан промовив вдруге: «Не бойтесь, будете со мной до конца!» Biдбравши потрібну кількість зовciм ще молодих coлдатів, серед яких був i я, капітан Жохов, таким було його прізвище, наказав готуватися до пішого маршу. Перед тим, як відправитися в путь, підійшов до кожного i записав у свій щоденник його прізвище, iм’я i місце проживання. Попередив, що будемо йти через ліс тому треба бути уважними i триматися купи.

1з Смоленська до лісу йшли цілий день. Капітан Жохов попереду, а iнший офіцер позаду нас. У лісі вже чекала польова кухня. Поївши пішли далі В cyтінках добралися до села Барсуки. Капітан сказав, що тут будемо ночувати. Уcix завели у великий корівник. Там було темно i сиро. Полягали на соломі. Її в корівнику було вдосталь.

Bpaнці встановили намети. Сюди нам, нарешті привезли військове обмундирування та видали зброю. Це були гвинтівки. Повідомили, що відтепер ми бійці 899-го окремого саперного корпусного батальйону. Почали навчати, як треба ставити i знімати міни.

Після закінчення школи caпepiв ycix ешелоном відправили в Білорусію. Звідти, через Прибалтику, на Кенігсберг. Гвинтівки замінили автоматами ППШ.

    На початку квітня 45-го почався наступ на Кенігсберг. Командуючі фронтами отримали наказ від Сталіна заволодіти мicтом якнайшвидше i будь-якою ціною. Сюди було стягнуто більше двохсот тисяч війська, багато тяжкої техніки. Нам, саперам, завжди доводилося йти попереду основних груп. Гітлерівці розуміли свою приреченість, але не поспішали здаватися й опиралися з ycix сил. Під час штурму  поклали голови десятки тисяч наших бійців. Було взято в полон майже дев'яносто тисяч полонених гітлерівських солдатів

Від Кенігсберга мій шлях проліг на Берлін. Це був останнй гітлерівський плацдарм, i фашисти обороняли його з ycix сил. Кровопролитні бої велися за кожну вулищо, кожен дім. Під час боїв обидві сторони зазнали дуже великих втрат. Після того, як нашим військам вдалося захопити східну частину мicта, усім жителям наказали вивісти у вікнах білі  прапори. По тих вікнах, де не було вившено білих прапорів вівся ніщивний вогонь.

У Берліні пробув кілька днів. Дуже добре пам'ятаю, як одного дня бійців нашого саперного корпусу посадили в машини i повезли до великого собору, що знаходився за мicтом. Там було багато німецьких полонених. Дванадцять iз них стояли окремо. То були генерали. Прості солдати дивилися нам в обличчя, а ecесівці -  в землю. Біля собору зібралося багато жінок з малими дітьми. То були матері, жінки і діти полонених. Вони плакали i кричали. Нашим завданням було не пропустити ix до полонених. Генералів почали розміщувати в машини, до кожного німецького полоненого генерала - чотирьох наших бійців. Їх повезли на аеродром, а звідти - в Москву. Наш підполковник пояснив німкеням: «Вы не стойте и не плачьте, дамы, ваши мужья будт в плену, в Москве».  

Після закінчення війни я працював у колгоспі бригадиром польової ланки та трактористом. За направленням райвійськкомату поїхав у Казахстан підіймати цілину. По поверненні додому влаштувався на роботу в Івано-Долинський спецкар’єр. Хоча з часу війни минуло багато літ, ще й досі бачу у снах дороги, якими довелося пройти. Найбільше дякую Господу, що у війну зберіг мені життя i дозволив дожити до Перемоги.

    Вітаємо Вас з сьогоднішнім святом, Днем вишиванки! Не забувайте про своє коріння, пам'ятайте про те, звідки всі ми прийшли. Національна пам'ять надзвичайно важлива, і тільки ми з вами можемо її зберегти та передати нащадкам. Нехай ваше життя буде барвистим, як цей чудовий день!    

    Щороку 8–9 травня Україна відзначає День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги). З метою гідного вшанування подвигу Українського народу в Другій світовій війні, його вагомого внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції; засвідчення поваги до всіх борців проти нацизму; увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, а також на виконання  Закону України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років” Український інститут національної пам’яті підготував інформаційні та довідкові матеріали до змісту відзначення цих днів. Вони включають: ключові позиції, історичну довідку про Другу світову, довідки про мак пам’яті, мистецьку акцію “Перша хвилина миру”, “прапор перемоги” та “георгіївську стрічку”, рекомендовані твори українських письменників і поетів, які розкривають події та наслідки війни, корисні Інтернет-посилання.  

       Щоб детельніше ознайомитися із історичними фактами пропонуємо перейти за посиланням "Українська друга світова", яке розміщено під текстом.